Влітку 2009 року «Парадиз» випускає картину П. Альмадовара «Разомкнуті обійми». Режисер Іспанії продовжує показувати глядачам своє однотипне оповідання. Моя рецензія на фільм «Разомкнуті обійми» показує те, що режисер не буде візуально позначати зміну часових пластів або прибирати улюблені строкаті декорації.
І коли яскраво-червоні помідори опиняються в ніжних руках П. Крус, просто нестерпно запитати «Як? Знову?». Але треба терпіти кожну запропоновану деталь, щоб наприкінці відкрити для себе неочікувано незвіданого Альмодовара. Фільми іспанського майстра — це царство жіночих образів.
Познайомитися з внутрішнім світом героїв-чоловіків можливо лише завдяки їхнім матерям або подругам, навіть у випадку перебування в комі протягом усього фільму. Часто чоловічі персонажі були гомосексуалістами або трансгендерами. У картині «Разомкнутих обіймах» режисер відкидає матриархат і зводить чоловіка на перший план як творця. Але з роздвоєним сумлінням. Подивитися тут дивитися онлайн.
Головний персонаж — це Луїс Хомар протягом 14 років жив з двома іменами. Власні розповіді він підписував під псевдонімом Гаррі Кейн. А знімав кіно під своїм іменем Матео Бланко. Це відбувалося до автокатастрофи на острові Лансароте, яка забрала у нього зір і кохану Олену, її зіграла Пенелопа Крус.
Після чого Матео Бланко не стало. І залишився лише нещасний Гаррі Кейн, який писав сценарії зі своїм помічником Діего. Але прийшов час, коли герою довелося згадати те, що було 14 років тому, і його «ego» оживає, для того, щоб закінчити минулі справи.
Подвійність, яку відображає життя, правдиво її дублює, стає головним мотивом у картині «Разомкнуті обійми». Завдяки чому Альмодовар відкриває характер головного героя та знайомить глядачів з рештою персонажів. Це син Мартеля, коханець Олени, від нього вона пішла до Матео Бланко. Цей син з’являється в житті Гаррі Кейна після смерті батька, після закінчення чотирнадцяти років після подій на Лансароте. Він ненавидить батька і одночасно копіює його. Мартель-молодший має намір зняти фільм про руйнування батьком його життя. Таким чином, Альмодовар робить персонажів «Разомкнутих обіймах» нерозривно пов’язаними з виробництвом кіна, тобто процесом відображення реальності.
На цій ноті закінчується моя рецензія на фільм «Разомкнуті обійми». Кіно для режисера – це невичерпне джерело інформації, скарбниця знань. Назва роботи Альмодовара вже не вперше відсилає до класики кінематографа світу.
